Вдовец с маленьким сыном приехал на свадьбу к своему лучшему другу! Но когда они увидели невесту, в тот же миг просто оцепенели…
Він зателефонував Тарасу, вибачився й зізнався, що не знав про її минуле. «Ти мій справжній друг, Тарасе. Сподіваюся, ми не втратимо зв’язок», — сказав він.
Лісник усміхнувся в трубку: «Не втратимо, Богдане. Життя все розставить по місцях». Остап ріс веселим і допитливим, а Олена стала для нього не лише мачухою, а й другом.
Тарас, дивлячись на сина й кохану, розумів, що пройшов через усі випробування недарма. Ліс, який колись став його прихистком, тепер був домом, сповненим тепла й надії.
А Соломія, десь далеко, залишилася лише тінню минулого, яке більше не мало над ним влади. Попереду чекало нове життя — чесне й справжнє.
