Вдовец с маленьким сыном приехал на свадьбу к своему лучшему другу! Но когда они увидели невесту, в тот же миг просто оцепенели…

Тарас кивнув, узяв Остапа за руку й пішов до виходу. «Вона мене зрадила, Богдане. І сина нашого теж», — кинув він, не обертаючись.

Тарас із Остапом повернулися додому на Полісся тієї ж ночі. Він не хотів залишатися в Львові ні на хвилину довше.

Соломія намагалася його зупинити, благала поговорити, але лісник був невблаганний. «Ти кинула нас, а я вірив, що ти мертва. Цього не пробачити», — сказав він, зачиняючи двері автомобіля.

Остап мовчав усю дорогу, лише міцніше стискав руку батька, відчуваючи його біль.

Минали місяці. Життя Тараса поверталося в звичне русло: обходи лісу, захист диких тварин, виховання сина.

Він намагався забути про той день, але спогади про Соломію час від часу поверталися, особливо коли Остап запитував про маму. «Вона зробила свій вибір, синку. А ми маємо свій шлях», — відповідав він, намагаючись звучати спокійно.

Якось восени до їхнього лісового краю приїхала Олена — ветеринарка з Рівного, яку направили допомагати з місцевою фауною. Її енергія й любов до природи одразу привернули увагу Тараса.

Вони почали працювати разом, рятуючи поранених звірів і обстежуючи ліси. Між ними спалахнула іскра, і незабаром Олена стала частиною їхньої маленької сім’ї.

Вона залишилася на Поліссі, і вперше за довгі роки Тарас відчув, що його серце знову відкрите для щастя. Богдан, дізнавшись правду про Соломію, розірвав заручини…