Вдовец с маленьким сыном приехал на свадьбу к своему лучшему другу! Но когда они увидели невесту, в тот же миг просто оцепенели…

Тарас познайомився з Соломією на вечірці в Чернівцях. Вона була яскравою, впевненою в собі, із манерами, які видавали її походження з заможної родини.

Тарас, простий механік із невеликою зарплатою, одразу зачарував її своєю щирістю й добротою. Їхні стосунки розвивалися стрімко: перші побачення, довгі розмови й плани на спільне майбутнє.

Але коли Соломія повідомила батькам про намір вийти за Тараса, її батько, Василь Ковальчук, розлютився. «Ти заслуговуєш на когось кращого, ніж цей бідняк!» — кричав він, але донька стояла на своєму.

Незабаром Соломія завагітніла, і пара вирішила одружитися. Весілля було скромним, без згоди її родини.

Народження Остапа стало найщасливішим моментом у житті Тараса, але для Соломії все змінилося. Після пологів вона впала в депресію й віддалилася від чоловіка й сина.

«Я не можу так жити, Тарасе. Це не моє», — сказала вона одного дня, дивлячись кудись у порожнечу. Він намагався її підтримати, але марно.

Її батько скористався ситуацією, підштовхнувши доньку до розлучення. Розлучення було болючим.

Соломія відмовилася від прав на Остапа, і Тарас забрав сина до себе. Щоб уникнути спогадів, він перебрався на Полісся й став лісником.

Час від часу він дзвонив колишній дружині, розповідаючи про сина, але одного дня трубку взяв Василь і холодно повідомив: «Соломія загинула в аварії. Не дзвони більше».

Тарас повірив і роками жив із цією думкою, виховуючи Остапа самотужки. Але тепер, стоячи перед сценою, він зрозумів, що це була брехня.

Соломія, жива й здорова, стояла поруч із Богданом. Її очі зустрілися з очима Тараса, і вона здригнулася, відступивши назад.

«Тарасе, я все поясню», — пробелькотіла вона, але він уже не слухав. Усе стало ясно: її батько інсценував смерть, щоб назавжди розірвати їхній зв’язок.

Богдан, помітивши напругу, підійшов до друга. «Ти її знаєш?» — тихо спитав він…